В’ячеслав Лисенко, Meest China: «Коли влада менше фокусується на бізнесі, справи в нього кращі»
«Краще бізнесу жилося в країні чи гірше, залежало тільки від одного — більше на нас фокусувалася влада чи менше. От коли вона фокусується менше, справи йдуть краще. Були податкові канікули, після цього бізнес зростав. Щойно фокус збільшується, повертається контроль , бізнес починає гойдатися», — каже В’ячеслав Лисенко.
Зараз бізнес відчуває потужний тиск влади й силовиків, визнає він.
«Останній лист, який мені написали з податкової… Я за свої кошти будую військовий завод, який передаю безкоштовно державі. Але мені прийшов лист: "Ми вас підозрюємо у фінансуванні тероризму та зброї масового знищення". Я спершу посміявся. А юрист каже мені: ну вони праві, якщо це від російського уряду (лист. — Ред.)», — розповідає підприємець.
І наводить ще приклад свого підприємства, зарахованого до категорії «ризикових»: «У мене українське виробництво, і воно в ризиках, бо ми беремо сировину — це одні коди — і виробляємо готову продукцію — це інший код. Тобто точно махлюємо (з погляду державних органів. — Ред.)», — пояснює Лисенко.
Юлія Свириденко: «Останні два місяці в бізнесу менше нарікань на правоохоронні органи»
В основі таких проблем, вважає бізнесмен, лежить тотальна обопільна недовіра, і поки вона не скресне, кардинально змінити ситуацію в країні не вдасться.
«Я думаю, що кожен у своїй галузі знає, що треба зробити, щоб збільшити податки, щоб зробити єдині умови на ринку. Але ж потрібно, щоб нас чули. Ми ж уже дуже багато років стукаємо, але нам кажуть: почекайте, почекайте, почекайте», — відзначає підприємець і додає, що бізнес сьогодні готовий сідати за стіл переговорів з державою, але цей процес має бути двостороннім.
«Як можна змусити довіряти? Може, в державі повинно стати ще гірше, щоб ми об’єдналися, узялися за руки, як у 22 році, коли було вже все, горлова? Ми могли втратити державу, і всі дуже потужно об’єдналися», — апелює В’ячеслав Лисенко.
Андрій Длігач: «Тільки 2 % українських підприємств вважають свій фінансово-економічний стан непоганим»
Він зазначає, що прозорість й однакові правила гри потрібні не тільки українським підприємцям, а й іноземним інвесторам, які сьогодні мають великий інтерес до України.
«Я щойно повернувся з поїздки в Лондон і у Вашингтон. Зустрічався з іноземними інвесторами. І вони хочуть інвестувати в Україну після закінчення війни. Кажуть, у Китаї зараз проблематично. Локальний ринок уже весь виїли. Але в Україні ми чітко розуміємо, що кожен зараз інвестований долар через 10 років потроїться. Де ми знайдемо місце, де можемо заробляти 30 % на рік? Ніде. Тому дайте нам гарантію, дайте нам захищеність інвестицій і дайте нам прозорі умови роботи», — звертається бізнесмен.
Він також переконує, що після початку війни бізнес показує тенденції зростання: його компанія, до прикладу, почала постачати товари в Африку, Японію, Мексику тощо. «Але робити це без грошей дуже важко».
«Як у безнадійного оптиміста у мене є мрія, що колись влада прийде і спитає, як ми можемо разом працювати й допомагати одне одному. Поки що це відбувається точково, імпульсно, а на системному рівні не працює. Поки що бізнес, на жаль, живе в такій концепції: не допомагайте, але не заважайте», — каже співвласник Meest China В’ячеслав Лисенко.
