Небезпечний аеростат: як повітряний зонд погіршив відносини США та Китаю
Небезпека зі стратосфери
Китайський висотний зонд складався з трьох частин: повітряної кулі з гелієм; сонячних батарей, що генерували енергію; панелі з устаткуванням – камер, радара, комунікаційного обладнання. Його розміри були дійсно великими, дорівнюючи "трьом автобусам". Ширина та довжина приблизно сягала 36 метрів. Він літав на висоті від 24 000 до 37 000 метрів, перебуваючи поза зоною ураження, але біля східного узбережжя Америки знизився до 17 600 метрів, де його й збили.
Об этом сообщает Преступная Россия
Такі аеростати активно використовували збройні сили різних держав у минулому. Наприклад, під час Другої світової японці відправляли свої зонди до США, щоб розвідувати територію, а потім бомбардувати військові об’єкти.
Звісно, що сучасному Китаю для повітряної розвідки американської території та військових об’єктів не потрібні повітряні кулі. Пекін володіє більш технічно розвиненими засобами військового шпигунства, як-от розвідувальні навколоземні супутники. Їх Китай станом на 2021 рік мав понад 260 штук; більше мають тільки Сполучені Штати.
Тому аеростат, котрий вторгся в континентальний американський повітряний простір, мав символічне (у Китаї якраз Юенсяоцзьє – Свято ліхтарів), а не практичне значення. Перше: Пекін продемонстрував США, що готовий протидіяти їхній військовій стратегії стримування Китаю в Східній Азії. Друге: це стало відповіддю на торішній візит колишнього спікера Конгресу США Ненсі Пелосі на Тайвань. Третє: КНР дала зрозуміти, що її цілями можуть стати стратегічні економічні зони США. Перший з двох аеростатів, якби не був збитий, міг би наблизитися до Мексиканської затоки, де розташована одна п’ята американських заводів з виробництва сирої нафти, 45% індустріальних потужностей нафтопереробки та 55 великих хімічних підприємств.
Пекін передав Вашингтону асертивний сигнал: ми можемо порушувати ваш територіальний суверенітет, попри ваш статус світового лідера, і кидати виклик вашій національній безпеці.
Країна Сі: що несе Китаю та світу переобрання генсека КПК
Останнє є приводом для хвилювання: на думку деяких експертів, цей політ аеростата міг бути тестом для відправлення в майбутньому повітряної кулі, навантаженої зброєю електромагнітного імпульсу (ЕМІ). Гамма-випромінювання та електромагнітний імпульс від вибуху спеціального ядерного пристрою над США вимкнув би американську електромережу, завдавши значної шкоди електричним провідникам і системам управління.
Отже, політ китайського зонда став виваженим стратегічним актом Пекіна з дискредитації військової потуги США та глобального лідерства Америки. Направивши літальний апарат, Китай почав смикати тигра за вуса, вивчаючи реакцію Вашингтона.
Це китайське запрошення Америки не до подальшої конкуренції, а до протистояння, де Китай намагається заволодіти ініціативою й уже зараз вести діалог з Америкою на рівних.
Демарш Блінкена та зростання напруги в Азії
Американці не могли залишити зухвалий аеростатний інцидент без відповіді.
По-перше, коли історія набула суспільного резонансу, Ентоні Блінкен, який перебував у Південній Кореї, поговорив з головою комісії закордонних справ КПК Ван І та скасував свій візит до Китаю через «безвідповідальний акт, що порушує американський суверенітет і міжнародні закони». Для США це резонно та аргументовано, адже на тлі вторгнення китайського аеростата в Америку візит держсекретаря до Пекіна виглядав би проявом слабкості.
Китайські зонди фактично порушили Доктрину Монро, згідно з якою Північна та Південна Америки проголошено недоторканними для держав Східної півкулі територіями, а будь-які спроби втручання у внутрішні справи американських країн трактують як акт агресії проти США. Раніше Вашингтон насторожено ставився до економічної співпраці Китаю з країнами Латинської Америки, наприклад, Венесуелою чи Аргентиною, однак китайські повітряні кулі перетнули червону межу, ставши проблемою. Тим паче, китайські дипломати та соцмережі висвітлили інцидент у провокаційному та зневажливому для США тоні.
Тому навряд чи поїздка Ентоні Блінкена була б конструктивною та щось змінила у двосторонніх відносинах двох країн. Принципові економічно-торговельні питання між Китаєм і США були вирішені ще під час січневої зустрічі віцепрем’єра КНР Лю Хе з міністром фінансів США Джанет Єллен.
Перемовини Байдена та Сі: керована конкуренція і тимчасова розрядка щодо Тайваню
По-друге, у США знову публічно заговорили про можливість війни з Пекіном за Тайвань. У січні Майк Мініхан, генерал ВПС США, заявив, що «Китай вирішить скористатися виборами на Тайвані та у США, провівши військову операцію з «приєднання» острова у 2025 році. Моя інтуїція підказує, що ми будемо битись із Китаєм». Зараз його прогнози активно тиражують ЗМІ.
Потім про війну сказав Вільям Бернс, чинний директор ЦРУ, наголосивши, що амбіції Сі Цзіньпіна щодо возз’єднання з островом не мають бути недооціненими: «Можливо, Сі наважиться на військове возз’єднання з Тайванем у 2027 році».
Зараз американська згадка про Тайвань є елементом потужного тиску на Пекін. Вона підкреслює сьогоднішню позицію Вашингтона – озброювати острів, підтримувати адміністрацію в Тайбеї та безпосередньо брати участь у битві за Тайвань. Потенційна весняна поїздка нового спікера Палати представників Кевіна Маккарті на острів ще більше посилить напругу навколо Тайваню.
По-третє, США далі посилюють військовий та економічний антикитайський альянс у Східній Азії.
Міністр оборони США Ллойд Остін відвідав Філіппіни, де заявив про відкриття чотирьох нових військових баз на островах – на додачу до п’яти наявних. Себто тепер Америка оперуватиме дев’ятьма військовими об’єктами на Філіппінах, поблизу акваторії Південнокитайського моря; Китай у відповідь також збільшуватиме свою мілітарну потугу в регіоні;
Уперше за 70 років американці відкрили нову базу на острові Гуам, де розмістяться 5 000 морських піхотинців;
Вашингтон домовився з Токіо про збільшення свого військового контингенту на островах біля Окінави, а також про те, що там будуть розміщені американські ракети. Зараз на японських островах уже дислокуються 18 000 морських піхотинців США. Також Америка захищатиме японські супутники в космосі;
США змогли порозумітися з Токіо та Амстердамом з приводу заборони продажу в Китай японського та нідерландського обладнання для виготовлення передових напівпровідників;
Усе це не сприяє поліпшенню американо-китайських зв’язків – вони швидко регресують.
Нездорові відносини
Після зустрічі Байдена та Сі на Балі минулого року американо-китайське партнерство було проголошене «керованою конкуренцією» або, як це розуміють у Китаї, «бойовим співіснуванням» (combative coexistence). Тобто у відносинах не стало лімітів на сфери конфронтації, просто сторони зголосилися тримати відкритими лінії комунікації і не допускати збройного протистояння одне з одним. І США, і КНР ставлять за мету регіональне та глобальне лідерство: Америка хоче його зберегти, а Китай – перехопити.
Попри геополітичну та військову конфронтацію, Вашингтон і Пекін поки що зберігають значні взаємозалежні торговельно-економічні відносини: США – найбільший торговельний партнер КНР, товарообіг між країнами за 2022 рік склав $760 млрд. Китай поки що допомагає Америці боротися з інфляцією та державним боргом. Але очевидно, що з часом економічно гарячі зв’язки також будуть охолоджуватися: уже зараз багато американських корпорацій, як Apple, виводять своє виробництво з Китаю.
США проти Китаю: битва за тайванські мікрочипи розпочалася
Інцидент з аеростатом і відмова Блінкена їхати в Китай погіршать стан американо-китайського партнерства до приблизно рівня зустрічі в Анкориджі у 2021 році – до значного охолодження. Сьогодні двосторонні відносини перебувають в і без того поганому стані через низку структурних проблем.
По-перше, Пекін реалізує свої стратегії політичного, військового та економічного посилення з подальшим збільшенням китайського глобального впливу. Саме тому Вашингтон проводить комплекс заходів зі стримування Китаю. США не готові бачити КНР рівною собі. Наразі сторони не зможуть відійти від своїх генеральних стратегій і поступитись інтересами так, щоб не посилити свого головного конкурента.
По-друге, немає розуміння того, куди повинні рухатися ці відносини. Ще з часів правління Трампа Вашингтон і Пекін не змогли підписати План стратегічного й економічного діалогу між КНР і США.
По-третє, Китай визначив метою «возз’єднання» з Тайванем, водночас США всіма засобами підтримують острівну адміністрацію.
Четверте, російсько-китайське зближення та позиція Пекіна щодо війни Росії проти України дуже турбують Сполучені Штати. Це те, на що США хотіли б вплинути, але не мають змоги.
Найближчим часом напруга у відносинах між КНР і США тільки посилюватиметься, а країни проводитимуть політику зменшення рівня взаємозалежних торговельно-економічних зв’язків.
***
Китайський аеростат над Америкою та його збиття, подальша китайсько-американська ескалація, збільшення напруги в Східній Азії та потенційний військовий конфлікт між Китаєм і Сполученими Штатами – на все це повинен зважати Київ. Зараз усі провідні держави будуть дивитися в бік Азії, де може відкритися ще один фронт.
Якщо Пекін вирішить проводити військову операцію на Тайвані, значного удару буде завдано по світовій економіці. Тобто Україні потрібно вже зараз прораховувати найгірші варіанти, працюючи над підтримкою вітчизняної економіки за умов глобальної турбулентності.
Також Україні необхідно вирішити для себе, як вона будуватиме відносини з Китаєм у цей надскладний період.
Источник: Незыгарь
