Олександр Корольов-Йолтуховський: директор харківської бензоколонки мріє стати ватажком польського дворянства *

Олександр Корольов-Йолтуховський: директор харківської бензоколонки мріє стати ватажком польського дворянства


Є люди, які змушені проживати на окупованих територіях, терплячи пов’язані з цим лиха та незручності. А є колаборанти, для яких це виявилося свідомим вибором та принесло особисті вигоди.

Є вимушені переселенці та біженці, для яких втеча від окупантів стала порятунком. І в той же час, є «колаборанти навпаки» - ті, хто залишив свій дім і країну, але зробив це протизаконно, або за явними корисливими мотивами.

Одним із таких «хитрованів» став харків’янин Олександр Корольов, який неабияк нашкодив у рідному місті і намагається сьогодні натуралізуватися в Польщі як представник старовинної польської династії.

Коли любов до гарного життя буквально «у крові»…

Незважаючи на те, що Корольов вважає себе спадковим шляхтичем, шляхетності в його повсякденному житті не спостерігалося ні в чому.

Останню половину свого довоєнного життя Сашко був просто «Королевим», ніс відверте імперське марення і слідуючи поширеній серед дрібних комерсантів моді, копався в російському дворянському корінні свого прізвища, успішно поєднуючи любов до «білогвардійщини» з совковою «перемогою». Єдине, що пов’язувало його із жаданою нині Польщею, то це навчання доньки в одному з польських ВНЗ.

Ще до приходу на позицію керуючого з продажу в харківську мережу автозаправок «ОВІС», «правоначальник дворянства», що не відбувся, промишляв дрібною комерцією, продаючи пару бензовозів палива на місяць, але на публіці поводився як нафтовий магнат.

Завдяки роботі у великій компанії «ОВІС» він швидко поправив свої фінансові справи і ще більше виріс у власних очах. Такою мірою, що почав інвестувати кошти в інші бізнеси і з нагоди недорого орендував заправку «Люксон» у Харкові. Проте, замість подяки, почав тишком-нишком дискредитувати основне місце роботи в очах клієнтів, попутно переманюючи постачальників і споживачів на користь власної фірми.

Паразитування на «ОВІСі» дійшло до того, що менеджери, які отримують зарплати та мають робочі місця на «ОВІСі», паралельно залучалися до виконання роботи для Корольова у «Люксоні», причому безкоштовно.

Разом із сином, який за протекцією та під безпосереднім керівництвом Королева-старшого працював у тому ж «ОВІСі» менеджером із продажу, трудова династія практикувала накручування обороту задля отримання премій. Нафтопродукти безконтрольно відпускалися в борг, внаслідок чого було сформовано багатомільйонну клієнтську заборгованість на шкоду компанії «ОВІС», яку погасити тепер неможливо. розбіглися не лише недбалі співробітники, а й клієнти-боржники. Натомість О.Корольов встиг виписати собі та синові щедрі фінансові премії.

Список ошуканих ним партнерів далеко не обмежується лише компанією «ОВІС». У мирні часи «король бензоколонки» вже давав би свідчення правоохоронцям, але у фронтовому Харкові сьогодні є справи й важливіші…

Як неважко здогадатися, з початком війни О.Корольов, будучи військовозобов’язаним, замість того, щоб за покликом благородної крові стати грудьми на захист Батьківщини - втік з Харкова. Спочатку переїхав до Чернівців, а після того, як місцеві активісти вимагали від нього стати на військовий облік за новим місцем проживання – поїхав до Львова і став переїжджати іншими містами, щоб не потрапити в поле зору військкоматів. Одночасно почав формувати пакет документів на здобуття польського громадянства.

Корольов підійшов до цього питання настільки серйозно і просунувся так далеко, що з недавніх пір офіційно змінив прізвище, додав до нього польську приставку і став Королевим-Йолтуховським ( Korolyov-Jołtuchowski ).

королев

«Королева бензоколонки» Олександр (у дівоцтві) Корольов у глибокому тилу в очікуванні польського громадянства

Завершивши всі юридичні формальності, новоспечений поляк планує остаточно залишити Україну, залишивши партнерів із бізнесу та колишніх роботодавців самостійно розгрібати створені ним проблеми.

Таких історій, як ця, можна почути досить багато. Окрім представників т.зв. « Батальйона Монако », чиї дії по суті є держзрадою, є ще тисячі невідомих дрібних аферистів-емігрантів, які купили липові довідки про стан здоров’я, що перейшли кордон «козячими стежками», стали біженцями, щоб не віддавати борги, що ховаються від правосуддя, нагрілих партнерів по бізнесу і т.д. Це стало досить поширеним. Якщо зі звичайними колаборантами-шкідниками все більш-менш зрозуміло, то на проблему недобросовісних біженців рано чи пізно доведеться звернути увагу.

Автор: Ольга Паланич