Кіпр: анклав російських спецслужб

Кіпр: анклав російських спецслужб

Росія впливає навіть на освітній процес.

Після початку повномасштабної війни в Україні країни Євросоюзу надіслали сотні російських дипломатів, заборонили російські пропагандистські канали, запровадили візові обмеження та санкції. Може здатися, що тепер шлях до Європи російським спецслужбам закрито, але це не так. Важливим форпостом Кремля в Євросоюзі залишається Кіпр — держава з репутацією офшорної зони та більш як сотнею тисяч росіян та вихідців із Росії та країн колишнього СРСР. З острова, на відміну від більшості інших країн ЄС, від початку війни в Україні не вислали жодного дипломата, а 2022 року російське посольство очолив генерал-лейтенант ФСБ. Центр " Досьє " розповідає, як влаштовано російський вплив на Кіпрі.

У жовтні 2023 року на Кіпрі заарештували кореспондента «Російської газети» Олександра Гасюка за підозрою у шпигунстві. Гасюка зловили на місці злочину під час стеження за якимось об’єктом і згодом вислали до Росії. Під час затримання журналіст був не один — його прикривав співробітник російського посольства Данило Дойніков, який спробував навіть відбити його в офіцерів кіпрської поліції, його також затримали. Гасюк з’явився на Кіпрі навесні 2022 року, невдовзі після початку російського вторгнення в Україну, а до Кіпру він працював у США та Греції. Саме американські спецслужби і передали кіпрським колегам інформацію про роботу журналіста під прикриттям на розвідку Росії.

Ця депортація — мабуть, єдина помітна спроба влади Кіпру на заваді російським спецслужбам на острові. Наприклад, чинний керівник представництва ТАРС на Кіпрі Андрій Суржанський, який приїхав сюди разом із Гасюком, згадується у пресі як співробітник Служби зовнішньої розвідки.

Поки інші країни ЄС висилали російських дипломатів за шпигунство десятками, Кіпр хоч і дотримувався зовнішньополітичного курсу Євросоюзу щодо війни та підтримки санкцій, не заважав діяльності російських дипломатів і пропаганди: влада обмежила кабельне мовлення RT, але російські канали, як і раніше, доступні в інтернеті. Не було депортовано жодного російського дипломата. Загалом у російському посольстві та «Російському домі» на маленькому Кіпрі налічується близько 300 співробітників, розповіли кілька джерел, знайомих із діяльністю диппредставництва. Вони зазначають, що з початку війни в Україні кількість дипломатів лише зросла. Різко збільшилася і кількість всіляких антен на даху посольства і житлового корпусу, що належить йому.

Навіть посол Росії на Кіпрі — чекіст без дипломатичного досвіду. У вересні 2022 року російське посольство очолив генерал-лейтенант ФСБ Мурат Зязіков. Він пішов на «громадянку» у 2002 році, коли змінив посаду заступника управління ФСБ по Астраханській області на заступника повпреда президента Росії в Південному федеральному окрузі, а ще через два місяці на вкрай сумнівних виборах був обраний президентом Інгушетії та пропрацював на цій посаді до 2008 року . Пізніше Зязиков обіймав різні державні посади — був радником Дмитра Медведєва , коли той був президентом, увійшов у повпредство у Центральному федеральному окрузі, але з дипломатією не пов’язаний був.

Мурат Зязіков

Ймовірно, при призначенні Зязікова значно більше значення мали його зв’язки із силовиками, ніж дипломатична кар’єра, особливо в умовах, коли дипломатичні контакти в Європі зведені до мінімуму. Вже у грудні 2023 року Путін нагородив Зязікова орденом Пошани «За великий внесок у реалізацію зовнішньополітичного курсу Російської Федерації та багаторічну сумлінну роботу».

Про роботу Зязікова на Кіпрі можна дійти невтішного висновку з кількох чинників. Російське посольство вперше в історії відкрило представництво у невизнаній ніким, окрім Туреччини, Турецькій республіці Північного Кіпру.

Другий, значно помітніший чинник — це розквіт різних культурно-патріотичних заходів під егідою російського диппредставництва. У той час, як у багатьох інших країнах ЄС ведеться боротьба з подібною пропагандою, російські дипломати вигадують нові і все більш несподівані приводи для них. До традиційних радянсько-російських урочистостей на зразок 9 травня додалися, наприклад, захід на честь зняття ленінградської блокади 26 січня. Більше того, 30 вересня 2023 року перед «Російським домом» у Нікосії відбулося урочистість на честь «приєднання» анексованих регіонів України до Російської Федерації.

Безумовним дипломатичним успіхом Зязікова та його підлеглих можна вважати урочисте відкриття у листопаді 2023 року видового парку «Айа-Напа — Геленджик»: кіпрський та краснодарський курорти пов’язує побратимство. У заході взяли участь мер Айа-Напи Христос Занетту та інші місцеві чиновники. Цю звичайну для довоєнної ситуації подію навряд чи вдалося провести без серйозної роботи з кіпрськими чиновниками, яких участь у подібній урочистості явно компрометувала: до травня 2022 року понад 150 міст усього світу вже розірвали побратимські відносини з російськими містами. Судячи з рангу гостей з-поміж кіпрських чиновників на посольських заходах, зараз вербувальна діяльність посольства переорієнтувалася з вищої політичної еліти, що стала через обставини особливо обережною, на місцеву муніципальну владу, і торжество в Айя-Напі може бути одним із прикладів такого вербування.

Російський Кіпр

Упродовж десятиліть Кіпр притягував до себе росіян. Зараз на острові живуть приблизно 120 тисяч росіян як із Росії, так і з країн колишнього СРСР, половина з яких вже одержали кіпрське громадянство. Це 10% населення країни — значна політична сила, здатна суттєво впливати на ситуацію у державі. А ще й вкрай забезпечена і найчастіше прихильно налаштована до російської влади.

Насамперед це пояснюється тим, що програма «золотих паспортів», що діяла з 2002 по 2020 рік, дозволила сотням путінських чиновників, бізнесменам і, цілком можливо, агентам російських спецслужб проникнути до Європи. Загалом такі паспорти отримали близько 2900 росіян. Крім того, Кіпр був зручним місцем зберігання капіталів для російських бізнесменів, у тому числі близьких до Кремля: лише одного 2018 року обсяг відтоку інвестицій з Росії на Кіпр становив майже 21 млрд доларів. Це відкриває можливості для впливу на політику Кіпру і, як наслідок, на загальну політику країн ЄС: саме кіпрська влада першою в Європі — ще 2016 року — заговорила про зняття з Росії санкцій за анексію Криму та причетність до війни на сході України. Ця картина підтверджується нещодавнім розслідуванням Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів витоку документів із кількох кіпрських фінансових кампаній. Крім того, Кіпр — популярне місце проживання співробітників російських спецслужб, які пішли в бізнес або вийшли на пенсію: взяти хоча б колишнього прем’єра і екс-главу СЗР Євгена Примакова , який проводив на острові чимало часу в останні роки життя. Не дивно, що за таких вихідних даних Кіпр увійшов до сфери інтересів Кремля і став важливим плацдармом для роботи спецслужб на тлі повноцінного конфлікту Росії із західними країнами.

Керівництво розвідувальної діяльності різних російських відомств (ФСБ, СВР, ГРУ) зосереджено в дипломатичних представництвах РФ – посольствах і консульствах. Основною роботою з агентурою впливу серед емігрантів займається спеціальне відомство — Росспівробітництво, яке є наступником радянського Всесоюзного товариства культурного зв’язку із закордоном (ВОКС). Росспівробітництво має 85 закордонних представництв, у 62 країнах функціонують 72 російських центри науки і культури, так звані «Російські будинки». На відміну від посольств, «Російські будинки» відкриті для всіх і надзвичайно зручні для контактів з агентурою впливу та вербування нових агентів під час різноманітних культурних заходів, а серед їхніх керівників можна знайти людей із біографією, яка говорить про можливий зв’язок із спецслужбами. У багатьох країнах (наприклад, у Німеччині) навколо посольств Росії та «Російських будинків» концентруються всілякі псевдогромадські організації. Вони створюються з ініціативи Москви, які діяльність контролюється, планується і фінансується або Москвою безпосередньо, або посольством і «Російськими будинками».

Кожна така організація працює зі своєю цільовою групою, а загалом вони прагнуть охопити всі соціальні, вікові, етнічні та релігійні групи співвітчизників у країні. На маленькому Кіпрі їхня діяльність на увазі, а самі вони та їх члени відіграють значно більшу роль у суспільному житті російських мігрантів, ніж, наприклад, у Німеччині.

Усі їх можна поділити на кілька груп. До першої належать створені у Москві центральні організації емігрантів («співвітчизників»), які мають свої представництва у всіх країнах із дипломатичною присутністю Росії. До другої — об’єднання російських бізнесменів. До третьої можна віднести організації кіпріотів, які демонструють дружні почуття та ідеологічну близькість до Росії. Четверта — це культурні та освітні об’єднання російських мігрантів, включаючи кілька російських шкіл.

П’яту групу утворюють представники Російської православної церкви Московського патріархату: у РПЦ на Кіпрі всього одна парафія (його очолює настоятель Павло Поваляєв, який утік у 2014 році з України), зате є тісні зв’язки з Кіпрською православною церквою. Троє із семи кіпрських єпископів закінчували семінарії у Москві та Ленінграді. Інтерес із погляду зв’язків зі спецслужбами викликає також Російський православний освітній центр на Кіпрі, яким з 1997 року володіють Валерій та Наталія Зикові. Організація фінансується РПЦ та фондом «Російський світ», а біографії її керівників схожі на кар’єрний шлях агентів російських спецслужб: Зиков навчався в рязанському Вищому військовому командному училищі зв’язку, а його дружина, викладачка англійської за професією, служила в 1980-1985 .

Є й екзотичні організації, наприклад, кіпрське відділення Імператорського православного палестинського суспільства (ІППО). Суспільство під такою назвою, яке займалося організацією паломництва на Святу землю, існувало в Росії до революції. Воно було відновлено в 90-ті роки під колишньою назвою, а в 2007 році його очолив генерал-полковник ФСБ Сергій Степашин, який у різні роки обіймав посаду директора ФСБ, міністра юстиції РФ, прем’єр-міністра та голови Рахункової палати. Офіційне завдання ІППО колишнє — паломництва до Єрусалиму, про які зараз, звісно, й мови не може бути. Видима частина діяльності ІППО зводиться до організації побратимств між російськими та кіпрськими містами, а про невидиму можна лише здогадуватися.

Найвпливовіша з створених Москвою центральних емігрантських організацій — це КСОРС, Координаційна рада російських співвітчизників Кіпру, яка працює на острові з 2008 року. Це місцева філія Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників, які проживають за кордоном, створеної в 2001 році в Москві для ідеологічної консолідації російських емігрантів. Першим головою КСОРС Кіпру був Ігор Носонов, голова ради директорів видавничого дому «Вісник Кіпру», мешканець острова з 1996 року. Він же став у 2007 році головою Асоціації російськомовних жителів Кіпру «Обрій», організованої за ініціативою Російського центру науки і культури та видавництва «Вісник Кіпру». Головним завданням КСОРС з самого початку був збір інформації про всіх російськомовних жителів Кіпру, досьє на яких зберігалися в посольстві, визнавали джерело, що працювало в «Віснику Кіпру», особисто Носонов. З 2022 року голова КСОРС Кіпру — Дмитро Апраксін, програміст, з 1994 року викладач інформатики в університеті в Нікосії. Апраксин закінчив Московський державний університет управління в середині 80-х і приїхав на Кіпр на початку 90-х, як розповідають його колишні студенти, вже знаючи грецьку мову. Апраксин – обов’язковий учасник та керівник усіх патріотичних заходів на Кіпрі. У жовтні 2023 року він від імені 120-тисячної російськомовної громади Кіпру передав послу Зязікова звернення до Путіна із закликом висунути свою кандидатуру на виборах президента Росії 2024 року. Спочатку офіс КСОРС розташовувався на території посольства Росії в Нікосії, згодом він переїхав до приміщення «Вісника Кіпру».

Дмитро Апраксин передає російському послу звернення про висування Володимира Путіна

Для контролю над російською пресою за кордоном у Москві в 1999 році було створено спеціальну організацію — Всесвітню асоціацію російської преси (ВАРП), яка підтримує та фінансує російськомовні видання за кордоном, і створений у 2014 році Фонд ВАПР, що виконує приблизно ті ж завдання, що й "Російський світ", але тільки в галузі преси. Голова опікунської ради фонду — голова Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін .

На Кіпрі є щонайменше два члени ВАРП: Наталія Кардаш, голова видавництва «Вісник Кіпру» та Андрій Авсітидійський, видавець прокремлівського тижневика «Європа-Кіпр», що відколовся від «Вісника Кіпру».

Кардаш — член КСОРС і безлічі інших проросійських об’єднань та асоціацій. Окрім іншого, вона входить до ради «Європейського Радянського Союзу» (ЕРА), організації, що виникла внаслідок невдалої спроби російських спецслужб створити першу «загальноєвропейську» партію з робочою назвою «Російська партія Європи». ЄРА зберігся у вигляді «громадського руху», яким з 2007 року керує депутат Європарламенту від Латвії Тетяна Жданок , роботі якої під кураторством ФСБ щонайменше з 2004 року присвячено розслідування видання The Insider. Газета Кардаш "Вісник Кіпру" виходить з 1995 року (сама вона працює у "Віснику" з 2001-го), пізніше видання обросло безліччю супутників.

Ще одне видання, тісно пов’язане з російською владою, це портал Cyprus Butterfly, третє за популярністю російськомовне онлайн-видання Кіпру, а також інформаційний спонсор посольства РФ. За ним стоїть депутат Держдуми, заступник голови комітету Держдуми з оборони полковник МВС Юрій Швиткін, розповідає головний редактор порталу Cyprus Daily News Борис Демаш.

Бізнес російською

Окрему групу складають об’єднання російськомовних бізнесменів, надзвичайно важливі через численність, впливовість і багатство їх членів.

Хронологічно першою такою організацією (і найвпливовішою протягом майже трьох десятиліть) була Асоціація російських бізнесменів на Кіпрі, створена 1995 року Юрієм П’яним — людиною з дуже характерною біографією. Після закінчення Московського фізико-технічного інституту 1976 року працював «на різних посадах у МЗС СРСР». На Кіпрі він служив з 1987 року як перший, другий секретар і економічний радник посольства. У 1992 році П’яних раптово перетворюється на бізнесмена і очолює кіпрське відділення компанії ITERA, яка належала олігарху Ігорю Макарову .

Біографія П’яних дозволяє припустити, що він може бути пов’язаний з російськими спецслужбами і спочатку працював на них під дипломатичним прикриттям, а потім протягом десятиліть наглядав за російським бізнесом на Кіпрі від імені російського уряду, але вже як кіпрський бізнесмен. П’яних — експерт міжурядової російсько-кіпрської комісії з економічного співробітництва, член і творець кіпрського відділення КСОРС, учасник та організатор маси пропагандистських та культурних заходів російської діаспори.

У 2020 році в організації П’яних з’явився конкурент: Наталія Кардаш на додаток до журналу "Успішний бізнес" (входить до ВД "Вісник Кіпру" Кардаш) створила "Клуб лідерів успішного бізнесу" — Successful Business Leaders ’Club. Як сказано в рекламі клубу, «у невеликих групах у неформальній обстановці вони обговорюють актуальні питання ведення бізнесу на Кіпрі, обмінюються інформацією, беруть участь у різних ділових заходах на Кіпрі та за кордоном, зустрічаються з членами уряду, з керівниками державних та муніципальних структур, послами різних держав, акредитованими на Кіпрі».

Після початку війни на Кіпр переїжджають цілі російські ІТ-фірми в повних складах — сотні та тисячі людей. У жовтні 2023 року парламент Кіпру ухвалив закон про надання громадянства висококваліфікованим мігрантам, який прискорює для таких людей процедуру отримання кіпрського паспорта.

Політика російською

При такій кількості росіян на Кіпрі складно уявити ситуацію, в якій вони або їхні інтереси не були б представлені в політичному житті країни.

У 2024 році на Кіпрі було створено нову прокремлівську політичну партію «Елпіс» («Надія»). Перше засідання політбюро партії відбулося 9 січня 2024 р. Одним із головних своїх завдань партія бачить активний розвиток зв’язків із Росією. Про це публічно заявив її лідер Андреас Теофілакту.

"Надія" — так називається наша політична партія. І це надія знову бути з російським народом... Багато може статися, коли на вашому боці така згуртована країна, як Росія. Я розумію, що ми маленька країна, але Кіпр перебуває у стратегічній точці. Невипадково англійці досі тримають бази нашому острові. Тож союз із Росією матиме взаємовигідний ефект», — розповів Теофілакту кремлівському агентству «РИА Новости».

У лютому цього року Теофілакту та інший представник партії Маріос Фотіу зустрічалися в Єревані з депутатом Держдуми Віталієм Мілоновим . Мілонов, який перебуває під санкціями, давні зв’язки з Кіпром, а у Маріоса Фотіу — з Мілоновим і Росією. Російський депутат протягом багатьох років відпочивав на Кіпрі на віллі свого тестя Олександра Лібуркіна, а Фотіу ще в 2014 році був присутнім як міжнародний спостерігач на виборах губернатора Санки-Петербурга Георгія Полтавченка і разом з Мілоновим брав участь у освяченні там нового храму.

У 2015 році Фотіу як глава неіснуючого Кіпрського православного правозахисного руху звернувся до президента Кіпру Анасіадіса із закликом розмістити на острові російську військову базу. У квітні 2017 року Фотіу та Мілонов побували у самопроголошеній Донецькій народній республіці не лише з метою висловити моральну підтримку сепаратистам, а й доставити їм одяг, медикаменти, рації та оптичні приціли, а також сфотографуватися у камуфляжі та зі зброєю у руках.

"Елпіс" — не перша спроба створити проросійську партію на Кіпрі. 2017 року емігранти з колишнього СРСР створили політичну організацію «Его Про Політіс» — «Я — громадянин». Лідери партії Олексій Волобоєв та Іван Міхневич регулярно відвідували посольство, російські дипломати навідувалися до офісу партії, Волобоєв їздив до Москви, де зустрічався з В’ячеславом Володиним, Владиславом Сурковим, Леонідом Слуцьким та іншими політиками.

Головний редактор Cyprus Daily News Борис Демаш на початку 2019 року впровадився до цієї партії під виглядом прихильника і протягом чотирьох місяців брав участь у засіданнях політради. За його словами, всі свої дії, заяви, інтерв’ю, участь у якихось заходах керівники партії узгоджували із посольством. Декілька разів Волобоєв з’являвся у товаристві першого секретаря посольства Євгена Школяра, якого він сам охарактеризував як заступника резидента ФСБ на Кіпрі. Програму партії погоджували кілька разів у посольстві, каже Демаш, а Волобоєв кілька разів звертався до посла із проханням виділити фінансування партії. Щоб забезпечити партію голосами виборців греків-понтійців, він їздив до Москви до адміністрації президента для отримання підтримки від бізнесмена грецького походження Івана Савідіса.

Волобоєва у посольстві знайомили із змістом секретних документів, про що він розповідав на політраді партії. IT-підтримка партії фізично перебувала у Росії, і щоб змінити пароль на комп’ютері, доводилося дзвонити до Москви. На політраді лідери партії прямим текстом говорили, що у парламенті вони проводитимуть проросійську політику. У 2021 році після викривальних публікацій у Cyprus Daily News партія припинила своє існування.

У січні 2024 року голова КСОРС Кіпру Дмитро Апраксін оголосив про намір балотуватися до Європарламенту від маргінальної кіпрської партії «Активні громадяни» (трохи більше тисячі голосів на виборах у 2021 році), спираючись на підтримку російських виборців. Враховуючи, що на маленькому Кіпрі кількість голосів, поданих навіть за найбільші партії, не перевищує 20 тисяч, масова та контрольована участь російських виборців у виборах може перетворити будь-яку маргінальну партію на велику та успішну. Купівля дрібних партій і рухів, як правих, і лівих, – стара практика російських спецслужб у різних країнах світу.

Дружньою Москвою вважається Комуністична партія Кіпру АКЕЛ, друга за чисельністю в кіпрському парламенті: вона, наприклад, у 2016 році домоглася ухвалення резолюції про відміну санкцій проти Росії. Проект резолюції був виявлений у зламаному листуванні російського медіатехнолога Саргіса Мірзаханяна .

Деякі дружні зв’язки з кіпрськими політиками почалися ще за радянських часів — за рахунок співтовариств випускників вузів СРСР. На Кіпрі діє Кіпрська асоціація випускників радянських і російських вишів, що виникла ще 1986 року і об’єднує близько 2000 чоловік. Вона працює під крилом створеної за участю Росспівробітництва Всесвітньої асоціації випускників радянських та російських вишів.

Президент — Анастасіос Кузаліс, фізик, який закінчив інститут імені Патріса Лумумби у 1976 році та аспірантуру там же 1978-го. На Кіпрі Кузаліс обіймав важливі посади у міністерстві освіти. Товариство дружби та культурних зв’язків «Кіпр — Росія» очолює інший випускник інституту імені Патріса Лумумби 1967 року, колишній міністр комунікацій та громадських робіт Кіпру (2004–2007 рр.), голова правління Асоціації інженерів та архітекторів Кіпру Харріс Трасу. Кузаліс та Трасу — постійні учасники пропагандистських заходів, що проводяться посольством та «Російським домом».

Більше того, Росія виявилася спроможною вплинути на національний освітній процес. У червні 2023 року Міністерство освіти Кіпру вирішило відмовитись від використання на іспиті з грецької мови для учнів старших класів приватних та державних шкіл тексту, взятого зі статті відомого американського економіста Пола Кругмана під назвою «Чому ведуться війни». Учням пропонувалося проаналізувати текст, у якому містилися такі формулювання, як спроби влади РФ «скинути уряд в Україні та захопити більшу частину її території». У повідомленні ТАРС йшлося, що до міністерства звернувся кореспондент видання після скарг батьків російськомовних дітей, а коментував рішення відомства керівник координаційної ради співвітчизників Дмитро Апраксін. Цілком можливо, що деякі батьки дійсно звернулися до корпункту ТАРС зі скаргою на текст в іспиті, але більш ймовірно, що це наочний приклад втручання Москви у внутрішні справи Кіпру.

***

Дослідження російського впливу на Кіпрі наочно показує, як саме російські спецслужби працюють із діаспорами та місцевими політиками — і до яких результатів це призводить. Незважаючи на санкції, охолодження відносин з ЄС та ізоляцію Росії, Кіпр не прагне позбавлятися російських агентів і не заважає їхній роботі, незважаючи на те, що на маленькому острові з великим російськомовним населенням вплив Кремля видно як на долоні.