Завтра в школу

Г. Черінь

Маю зошит, маю книжку,
Он лежить вона на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить справжній я школяр.

Перше вересня

Н. Забіла

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

До школи

Г. Бойко

Мама черепаха
В серпні перший раз
Проводжала сина
В школу в перший клас.
А чому це в серпні?
Ясно нам чому:
Щоб не запізнитись
На урок йому.

Наша школа

Д. Павличко

Наче вулик, наша школа.
Вся гуде вона, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.

Школярик

В. Скомаровський

Це не вигадка, не казка,
Що віднині я школярик.
Ось портфелик мій, будь ласка
А в портфелику — букварик.
Є в портфелі акварелі,
І щоденник поряд з ними.
Лиш оцінок ще немає
У щоденнику й журналі,
Хоч сестричка вже питає,
Чи приніс дванадцять балів.

Учителька

Г. Бойко

Запросила я сестричку
До стола,
Клаптик білого паперу
Їй дала.

Посадила я сестричку
На стілець,
Показала, як тримати
Олівець.
А сама, немов учителька,
Стою
І навчаю першокласницю
Мою.

Вітер не знає абетки

М. Сулима

Невсидючий вітер
Знає кілька літер.
Залетить в трубу —
Скаже: бу-бу-бу.
Прилетить до комишу —
Тільки й скаже: шу-шу-шу.
А оце чомусь мовчить —
Мабуть, решту літер вчить.

Кошеня

П. Воронько

Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець: —
Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»

Дзвоники

А. Камінчук

Глянь: відвозять коники
Літечко від нас.
Дзвонять в лузі дзвоники: —
Вже до школи час! —
Зупиню я коників,
Вийду на росу
І найкращих дзвоників
В школу принесу.

Письменна Зіна

І. Блажкевич

Я вже знаю, як писати
Дід, бабуся, мама, тато.
А до книжки як візьмуся,
То ще більше слів навчуся.

Як багато знаю я

П. Воронько

В мене є книжок багато —
І новенькі, і старі.
Як піду до школи з татом,
Всі книжки віддам сестрі.
Хай вона сама читає
Про лисичку й журавля.
Хай вона, мала, узнає,
Як багато знаю я.

Літери

Л. Голота

Літера до літери
В'яжуться у слові.
А всього їх тридцять три
В українській мові.
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е —
Ось вже перша сімка є.
Є — не сім, а вісім!
Як луна у лісі.
Сперечались Ж, З, И —
Далі пісеньку вели,
Іх мирило Ї, а Й
В шапочці прийшло новій.
К, Л, М, Н, О, П, Р
Разом ходять відтепер.
С — свистало, Т — товклось,
У, Ф, X, Ц, Ч здалось:
Ш і Щ в товпі зівак
Загубили «Ь».
Ю і Я не вийшли з гри.
Всі ми тут — нас тридцять три.

Про книжку

М. Пригара

Книжка скаржилась Мар'яні —
Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
Намальована хатинка,
Під хатинкою маля,
І написано: «Це я!».
А за дві сторінки далі —
Різні звірі небувалі:
Сині, жовті та рябі,
Що й не снилися тобі.
Люди кажуть: — Ой, чия ти?!
Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких.

Не брудни книжки!

Г. Чорнобицька

Це була чистенька книжка,
А тепер брудна вже стала.
Може киця, може мишка
Уночі її читала.
Чуєш, кицю, чуєш, мишко,
Не годиться так робити!
Як читати хочеш книжку,
Спершу лапки слід помити.

Про Юру і фізкультуру

Г. Бойко

Щось із Юрою не те:
Щось наш Юра не росте…
Він такий у нас тоненький,
Хворобливий і худенький,
Мов заморене курча, -
Одноліткам до плеча…

Та чи знаєте ви те,
Чом наш Юра не росте?
Подивіться: він з дружками
Мчить по вулиці з книжками.
Звідкіля біжиш ти, Юро?
Я тікаю з фізкультури!..

Маринка та Галинка

Г. Бойко

Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашнє завдання
В Галинки списала.
Зі школи додому
Вернулись дівчатка,
І тут повторилось
Усе в них спочатку.

Удома Маринка
Отак міркувала:

- Сьогодні в Галинки
Уроки списала.
Чого ж я завдання
Робити спішу?
І завтра в Галинки
Уроки спишу!

Галинка ж удома
Отак міркувала:

- Сьогодні Маринка
У мене списала.
Чого ж я завдання
Робити спішу?
Його у Маринки
Я завтра спишу!

А ранком у школі
Зустрілися двоє.
Спочатку дівчатка
Зраділи обоє.
Та стала Маринка
Галинку питати:

- Чи можна іще раз
У тебе списати?

Галинка у сльози:
- От бачиш, яка ти, -

Я думала в тебе
Сьогодні списати!.. –
До столу учителька
Їх запросила
І порівну двійку
На двох розділила.